Абалієна́ція
, ї, жін.
від лат. abalienatio, пов’язаного з дієсловом abalienare – вивласнювати, утвореним унаслідок додавання приростка ab- – від до іменника aliēnō – чужоземець.
У римському праві перехід права власності на майно від однієї особи до іншої —
вивла́снення, ння, сер.;
вивла́снювання, ння, сер.
1. Примусовий викуп чи вивласнення при сучасних обставинах незручний вже тим, що викличе проти себе великий опір впливових кіл і зробить неможливим видання такого закону; вже є чутка, що аграрна комісія при міністерстві земельних справ рішуче одкинула принцип примусовості — Євген Чикаленко, Щоденник, 1918.
2. Під кінець тижня до мене прийшов з візитою колишній мій сусіда і приніс одну досить трудну справу про вивласнення; він і далі ходив до мене по поради так вільно, ніби платив мені за них — Оноре де Бальзак, Гобсек, переклад Григорія Оберемка, 1930.
3. Очевидно держава завжди має право застосувати вивласнення церковних чи костельних земель — Діло, 09.07.1938.
4. «Левицький ставить у мої колеса палки, — думав Петрушевич. — Бач, вивласнення не здійснював, коли стояв при владі…» — Євген Куртяк, Спалені обози, 1990.
5. Вивласнення всіх земель в УНР у колишніх власників мало проходити без викупу — Федір Проданюк, Земельне питання в політиці Української Центральної Ради: тернистий шлях вирішення, 2020.
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна