Акцентуа́ція

1. На поліських говорах бачимо, що здовження наголошених голосівок взагалі є наслідком занесеної з сусідних білоруських говорів зміни загальноукраїнського систему наголошування, по якому склади є координовані, на той новий білорусько- росийський систем, по якому склади субординуються одному з великою експіраторною силою наголошеному складови  — Степан Смаль-Стоцький, Розвиток поглядів про семю словянських мов і їх взаїмне споріднення, 1927.

2. Насамперед треба поширювати наукові відомості про закони і правила мови, про її стилістичні багатства; виховувати естетичне чуття мови, засвоювати норми літературної мови, зокрема норми правильної вимови і наголошування слів, збагачувати засоби образности і виразности  — Пантелеймон Ковалів, Книжки про культуру української мови, 1965.

3. Теорія автора базується на грецькій системі, штучно перенесеній на слов’янський грунт, і не відбиває властивостей слов’янської системи наголошування  — Василь Німчук, Мовознавство на Україні XIV–XV ст., 1985.

4. Невпорядкованість, варіантність спостерігаємо у словотворенні, наголошуванні, правописі термінів; нерідко те саме поняття у різних словниках представлене з різними обсягами значень  — Павло Гриценко, Сьогодення українського термінознавства, 2011.

5. Варто зазначити, що питання українського наголошування постійно перебували у колі дослідницьких зацікавлень Леоніда Арсенійовича Булаховського (1888–1961), про що свідчать його праці, видані в Харкові…  — Ольга Черемська, Харківська філологічна школа в історії українського мовознавства 20–30-х рр. XX ст., 2020.

1. Тільки ж не в усіх прізвищах той новий наголос обов’язує, бо ж ми говоримо тільки: Гринченко, Тимченко, Зінченко, Грищенко, Гнатченко, Журченко, але ж тенденція до наголошування на третьому складі і тут видна  — Василь Сімович, Як наголошувати наші прізвища на -енко?, 1943.

2. У слові донька нерідко наголошують другий склад чи то подібно до слова дочка, чи то під впливом його наголошування в говірковому мовленні  — Катерина Городенська, Дóнька –дóнечка – дóня, але дочкá, 2010.

3. «Словник української мови XVI – І половини XVII ст.», який у цитованому матеріалі відтворює написання наголосу в пам’ятках, жодного прикладу з наголошуванням слів арештъ, арестъ, арешътъ не подає   — Наталя Хобзей, Дещо про запозичення в мовленні львів’ян у контексті південно-західного та північного наріч української мови, 2010.

4. Але в разі сильнішого логіко-інтонаційного наголошування на запереченні, а особливо за наявності в реченні протиставлення не… а потреба в такому тире увиразнюється…  — Український правопис, 2019.

5. Наголошування в полонізмах може змінювати своє розташування, що зумовлено пристосуванням до української акцентної системи  — Галина Сікора, Фонетика сучасного львівського мовлення, 2020.

1. Це треба робити не тільки в усьому, що призначене для чужинців, але так само треба внутрішньо провести відповідне переставлення в ідеології, програмі, в політичній концепції, в тактиці й методиці, в побудові визвольного руху, в розставленні й наголошуванні значення поодиноких складових сил  — Степан Бандера, Перспективи української революції, 1949.

2. Отже наголошування раціоналізму має так би мовити, передусім педагогічний характер. Ідеться про скріплення функції, що в українській духовості виразно дефектна  — Іван Лисяк-Рудницький, В обороні інтелекту, 1971.

3. Плутана самоідентифікація, наголошування на своїх локальних особливостях, плазування перед можновладцями та намагання ототожнитися з могутньою Російською імперією з одночасним обстоюванням певних регіональних відмінностей – все це, звичайно, не являло собою чогось нового в українській історії  — Орест Субтельний, Україна історія, переклад Юрія Шевчука, 1991.

4. Постійне наголошування на прадавності українського народу, від якого походить козацький народ, посилюється у Домбровського посиланнями на достовірні історичні відомості, а не лише на традиції і звичаї, як це робилось раніше  — Володимир Литвинов, Ренесансний гуманізм в Україні. Ідеї гуманізму епохи Відродження в українській філософії XV – початку XVII ст., 2000.

5. Атмосфера щасливої родини сама собою, без наголошування на законах роду, ініціює справжню любов дітей до батьків  — Євгенія Кононенко, Слово свого роду, 2019.