Апоста́т
, а, чол.
від гр. ἀποστάτης, утвореного внаслідок приєднання приростка ἀπο- зі значенням відділення до іменника στάσις – встановлення.
Особа, яка повністю відмовилася від своєї віри —
віровідсту́пник, а, чол.
1. І ще тут, на землі, зазнаєте ви прообразу пекельних мук, уготованих дияволові і ангелам його разом зо всіма віровідступниками і гнобителями Христової церкви! — Зінаїда Тулуб, Людолови, 1935.
2. І їй важко: бернардини ходять з вертепами; капуцини гарну капусту викохують, босі кармеліти вміють добре жебрати, а воювати з віровідступниками нема кому — Роман Іваничук, Манускрипт з вулиці Руської, 1978.
3. – Нема кориснішого, – уже не вперше кажу я своїм спільникам, а цю науку варто повторювати, – як ловити перш за все віровідступників — Валерій Шевчук, Мор, 1989.
4. Паломники призупинялися біля дверей, обносили фруктові дерева, кляли тих, що ховалися по хатах, як віровідступників, супостатів, антихристів, христопродавців — Олесь Ульяненко, Знак Саваофа, 2003.
5. Ще у 1980-х у працях деяких саудівських релігійних діячів можна було побачити думку про те, що Земля непорушна, а хто стверджує зворотне, того слід закликати до покаяння і в підсумку скарати як віровідступника — Український тиждень, 2019.
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна