Блонди́н
, а, чол.
від фр. blondine, утвореного від прикметника blond – білявий.
Чоловік, який має біляве волосся —
біля́вець, вця, чол.
1. А оце вам поет-філософ, музика і все, що хочете, – він підвів до мене молодого кирпатого білявця — Оксана Керч, Альбатроси, 1957.
2. А ще в нього з’явилося відчуття, що ось-зараз білявець зірветься і, як недавно собака, кинеться навтіки — Віктор Савченко, З того світу – інкоґніто, 1991.
3. Коли закінчують – отямлюється високий білявець, отой, що розірвав на Дані сорочку — Мирослава Горностаєва, Вогонь для Вогнедана, 2008.
4. Білявець на ім’я Еверест вийшов із його тіні й врізався носом у дерев’яну перегородку – місця в кабінці було замало для двох — Наталія Матолинець. Варта у грі. Артефакти Праги, 2018.
5. Вони повалилися на землю, й білявець оскаженілим голосом закричав: – Де вона є? Але він був унизу, а Шайло зверху й уже заносив ломик для удару — Джозеф Ебботт, Провина, переклад Ольги Тільної, 2020.
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна