Вундеркі́нд
, а, чол.
від нім. Wunderkind, утвореного поєднанням іменників Wunder – диво та Kind – дитина.
Дитина, яка має виняткові здібності —
розума́ха, и, жін.
1. Подарував, щоб його правнука, дарма що він ніякий не розумаха , без усяких перепон прийняли в студенти? — Ерік Сігел, Історія одного кохання, переклад Мара Пінчевського та Олександра Тереха, 1976.
2. Чи не пробивається в юних розумах здатність бачення в часі, а потім, не підтримана дорослими наставниками, потроху згасає?! — Олесь Бердник, Пітьма вогнища не розпалює, 1993.
3. А ось і наш розумаха , – сказав Темпл — Джеймс Джойс, Портрет митця замолоду, переклад Мар’яни Прокопович, 2005.
4. Нє, ну ви бачили таку розумаху ? – очі виховательки зволожилися — Володимир Лис, Країна гіркої ніжності, 2015.
5. Бо ж діти все запам’ятовують з п’яти років, деякі розумахи і з чотирьох — Надія Гуменюк, Енна. Дорога до себе, 2018.
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна