Детонува́ти
, у́ю, у́єш, недок., непер.
утворене від іменника детонація за допомогою наростка -ува(ти).
Розриватися із сильним звуком і великою руйнівною силою внаслідок удару, стрясання чи впливу якоїсь речовини —
вибуха́ти, а́ю, а́єш, недок., непер.
1. В цей момент серед тиші вулиць наче вибухає ракета – гупають на розі великі двері, і, ніби ті різнобарвні грайливі ракетні літавці, що шумно розсипаються в повітрі, розсипаються кольористі голоси — Аркадій Любченко, Вертеп, 1929.
2. Каноніри не вспівали доносити ядра: льонту Кошка беріг, коротко запалював, порох вмить вибухав, осмалюючи його, а ядро за ядром пороло димний серпанок, розжеврене, гуділо над палісадами й садило в бастіони — Юрій Косач, День гніву, 1948.
3. – Ми чули, як у їхній кімнаті весь час щось вибухає, але не думали, що вони там щось виготовляють, – додала Джіні, – ми вважали, що вони просто мліють від бабахкання — Джоан Ролінґ, Гаррі Поттер і Келих Вогню, переклад Віктора Морозова та Софії Андрухович, 2003.
4. За хвилин двадцять у повній темряві наткнулися на кримських татар, які роз’яснили, що у Феодосії вибухають склади боєприпасів — Роман Коваль, Багряні жнива Української революції (100 історій і біографій учасників Визвольних змагань), 2005.
5. Сильний вітер та велика кількість лако-фарбових матеріалів, що вибухали від високої температури, ускладнювали ліквідацію пожежі — Zaxid.net, 24.12.2017.
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна