Особа, яка багато веселиться, жартує —
веселу́н, а́, чол.
1. Веселун Роб, чия веселість по цім привітанні помітно підупала, з безмірно збентеженим виглядом і з сльозами на очах відповів: – Ой, місіс Браун, чого ви спокою не даєте бідному хлопцеві, коли він чесно заробляє собі на життя і веде себе порядно? — Чарлз Діккенс, Домбі і син, переклад Миколи Іванова, 1930.
2. Навпаки, старі селяни підходили до нього на площі й не без єхидства, але водночас і розчулено говорили: «Ах, месьє Лашом, щира людина був ваш татусь, вже такий веселун!» — Моріс Дрюон, Падіння стовпів, переклад Т. Кудрявцевої та М. Лук’янчикової, 1965.
3. Ніхто не зважувався, в тому числі й веселун Сашко Козаченко з гармонією, зареготатися їй услід або ж приставати з сороміцькими натяками, як це вони залюбки робили з сільськими дівчатами й молодицями — Роман Федорів, Єрусалим на горах, 1992.
4. Потічок так часто петляв то вліво, то вправо, що доводилося весь час спинатися на гору заліза і видивлятися з-під долоні, куди веде його цей невтомний веселун, аби не витрачати сил на зайві гаки — Юрій Винничук, Мальва Ланда, 2003.
5. Тоді режисер Василь Василько і вирішив звернутися до образу неперевершеного веселуна, аби пожвавити важку атмосферу перших воєнних років — Україна молода, 160/2012.
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна