Особа, належна до кінноти —
кінно́тник, а, чол.
1. Того дня побачили міщани вечором на Вовчій горі відділ кіннотників, а напереді знатного їздця на білому коні — Андрій Чайковський, Олексій Корнієнко, 1924.
2. Він ще стояв, нахилившись над нею, коли почувся гуркіт звідного моста, потім тупотіння копит, брязкіт зброї, і в двір в’їхав загін кіннотників на конях з розмаяними на вітрі гривами — Артур Конан Дойл, Вигнанці, переклад з англійської, 1937.
3. Закінчивши ці приготування, я попросив імператора наказати загонові з двадцяти чотирьох найкращих кіннотників провести на цьому плаці свої вправи — Джонатан Свіфт, Мандри Гуллівера, переклад Володимира Митрофанова, 1965.
4. Було помітно , як багато хто з московських кіннотників хрестилися перед тим , як знову наставити списа для атаки… — Василь Кожелянко, Конотоп, 1998.
5. Він проштовхався крізь натовп, коли кіннотник уже суворо заговорив до «ваньки» — Андрій Кокотюха, Вигнанець і навчена відьма, 2019.
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна