Консона́нт
, а, чол.
від лат. cōnsonāns, пов’язаного з дієсловом consonare – звучати разом, утвореного внаслідок приєднання приростка con- – з до дієслова sonāre – звучати; говорити.
Звук мови, який виникає, коли струмінь повітря проходить через якусь перепону під час вимови —
при́голосний (звук), ого;
шелесті́вка, и, жін.
1. Але як непевні голосні й приголосні, проклята літера г та й усякі інші хитрощі російського правопису ніколи не давалися до зрозуміння панові членові, то він, звичайно, на екзаменах з російської мови любіше мовчав — Борис Грінченко, Екзамен, 1884.
2. Так само без нагальної потреби стережімося того, аби стикалися кілька шелестозвуків, бо це спиняє вірша, отже, вчиняє в ритмові павзу – ясно по тому, що було сказано вище, – і така павза може бути потрібною, отже, власне річ у тому, щоб користатися таким скупченням шелестівок і притягати його на поміч, а не йти за випадковими комбінаціями – словом опанувати матеріялом, а не коритися йому — Майк Йогансен, Елементарні закони версифікації (віршування), 1921.
3. У XIV віці цеє з’явище цілком увійшло в норму, і одтоді в західномало-руському наріччю починається навіть спрощення такого подвійного приголосного звука в один — Агатангел Кримський, Українська мова, звідкіля вона взялася і як розвивалася, 1922.
4. Адже ім’я, яким можеш по праву пишатися, то не набір звичайних голосівок і шелестівок, а щось невід’ємне від таких понять, як честь роду, офіцерська честь взагалі — Юрій Дольд-Михайлик, Над Шпреє клубочаться хмари, 1965.
5. Вона складається з 35 великих розділів, як: індоєвропейська фонематична система, успадкована праслов’янською мовою; чергування голосних у праслов’янській мові; втрата кінцевих приголосних; перша, друга і третя паляталізації задньоязикових звуків; виникнення й розвиток єрів – твердого й м’якого; метатонія, чи зміна інтонації та інші — Пантелеймон Ковалів, Нова праця з праслов’янської фонології, 1966.
6. Нагромадження приголосних («жив в пурпурі»), сумнівне словосполучення«жити в згубі», занадто приблизна як для Словацького рима «любий – згубі» – подібні приклади можна множити й множити — Григорій Кочур, Зеров і Словацький, 1988.
7. Закінчення И в родовому відмінку однини для іменників жіночого роду з двома шелестівками/приголосними/на кінці основи замінено на І… — Святослав Караванський, Секрети української мови, 1994.
8. Отже, я мушу вам зазначити, що літери поділяються на голосні, які звуться так через те, що визначають звуки голосу, та на приголосні, які звучать при голосних — Жан Батист Мольєр, Міщанин-шляхтич, переклад Ірини Стешенко, опублікований 2001.
9. Ефект зміни рук було досягнуто завдяки розташуванню літер на позначення голосних, а це 40 % всіх літер у тексті, у лівій частині, а літер на позначення основних приголосних, які зазвичай стоять поруч із цими голосними в тексті, у правій частині клавіатури — Еверетт Роджерс, Дифузія інновацій, переклад Василя Старка, 2009.
10. Проаналізувавши отримані дані, науковці зрозуміли, що за допомогою комбінації цих звуків орангутани відтворюють схожі на приголосні звуки і передають один одному різні повідомлення й сигнали — nv.ua, 09.02.2017.
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна
Звук, який не утворює складу —
нескладови́й (звук), ого;
нескладотво́рчий (звук), ого
1. Принципово те саме, що про h:g, доводиться сказати й про v:w, з тим лише додатковим зауваженням, що з погляду порівняльно-історичного губно-зубне v може взагалі у тих слов’янських мовах і діалектах, де цей звук існує, бути пізнішим проти w, ближчого нащадка індоєвропейського *u (тобто нескладового u) — Леонід Булаховський, Питання походження української мови, 1956.
2. Нормативним наголосом є наголос на передостанньому складі: Україна, але допускається і ненормативний на попередньому складі при редукції складового ї на нескладове й — Зиновія Франко, Хто ми? Звідки родом?, 1990.
3. Транслітеруючи українські слова латиницею, можна було б нескладовий у (звук, який чуємо в таких українських словах, як пішов, вовк, мавпа тощо. – Ред.) передавати як w. Але тоді ми мали б писати Kharkiw, але Kharkova, що значно вскладнило б спосіб транслітерації. Тож краще нескладовий у позначати літерою v — bbc.com, Блог Пономарева, 13.02.2017.
4. В українській мові він часто трапляється на початку або в кінці слів – так званий нескладотворчий «ў» – «браў», «ўкраў», «ўпіймаў» — starylev.com.ua, 24.04.2017.
5. Між тим у цій позиції відповідно до проекту може бути вжитий також прийменник в та префікс в-, оскільки він позначає нескладотворчий ў: В лісі пахло квітами; Вгорі яскраво сяяло сонце; Внаслідок зливи пошкоджені дороги — glavcom.ua, 17.08.2018.
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна