Курси́в

1. Видання «Мовознавства» почалося програмовою статтею А. Хвилі, що відкривав «нову добу» українського комуністичного мовознавства; ввесь його матеріял – це акт обвинувачення московських комуністів проти укр. мовознавців; його можна звести до трьох точок, а саме: а) «націоналістичне шкідництво» в термінології: вся українська термінологія, що різниться від рос., оголошена націоналістичним шкідництвом, наприклад: дрібень (петит), письмівка (курсив), світломір (фотометр), витинок (сектор), дотик (контакт), притичка (штепсель), збірник (колектор), знечулення (наркоза), гасло (сиґнал), уклад (система), первень (елемент) і т. д... — Роман Смаль-Стоцький, Історія української мови, розділ «Українська мова в Совєтській Україні» в Енциклопедії українознавства, 1949.

2. Вона пов’язана з тим, що в оригіналі всі кириличні приклади подано звичайною письмівкою в латинській транслітерації  — Сергій Вакуленко, Три сторінці про переклад, 2002.

3. Пилипенко робив із селян українців, Хвильовий перетворював українців на інтелектуалів (письмівка наша – Р. М.) — Ростислав Мельників, Шкіц до портрета Сергія Пилипенка, 2007.

4. Серед десятків слів особливо вражають автентичні українські слова «письмівка», про яке забули, почавши вживати «курсив», «нутряний», яке переросло у «внутрішній» та ще багато інших українських слів — informator.ua, 11.04.2022.

5. Його однозначно заперечує рабин Давид Кагане, який передає слова Андрея Шептицького: «Ми проти звірств, учинених нацистами, і зробимо все можливе, щоб обвинуватити їх у нелюдськості і святотатстві [...]. Нещодавно мене відвідала офіційна делеґація міністерства закордонних справ Німеччини. Я відкрито засудив їхні дії і заявив протест проти жорстокого, звірячого ставлення до євреїв [письмівка моя. – Авт.] — Ігор Набитович, Шептицькі versus нацизм, 26.03.2023.

1. Вже в XVI ст. півустав поступово переходить у скоропис (курсив), що в XVII ст. стає панівним — Василь Лев, розділ «Українське письмо і правопис» в Енциклопедії українознавства, 1949.

2. Дехто з прихильників цієї «літерняної реформи» зауважує, що в світі бюрократичні формуляри – анкети, рахунки, квитанції – давно заповнюються імітацією друкованого шрифту, а не скорописом — unian.ua, 21.04.2010.

3. Давні словолитники у створенні комплектів друкарських шрифтів використовували як прототипи графіку півуставних літер старожитніх манускриптів та тогочасний скоропис, доведений до досконалості у шляхетських та гродських канцеляріях — Ігор Дудник, Графічні особливості українського кириличного друкарського шрифту (остання чверть XVI – перша половина XVIІ століть), 2019.