Лексикогра́фія

1. Українське словництво розпочалося ще за глибокої давнини й завжди мало практичний характер  — Іван Огієнко, Історія української літературної мови, 1949.

2. У широкій, колективній нормалізаційній праці тих років чи не на перше місце треба поставити поруч О. Синявського – в царині правопису, ортоепії й морфології – і Ганцова – в царині загального словництва, – Курило в царинах фахового словництва, словотвору, синтакси й фразеології — Юрій Шевельов, Олена Курило, 1953.

3. Поступ, що диктує лексикографам нові форми комп’ютерного опрацювання тексту, нові методи словникових студій, нові типи лексиконів, тільки посилює вагомість домінанти словникарства – тлумачення слова   — Наталя Хобзей, Діалектна лексикографія сьогодні, 2008.

4. Словникарство – одна з найдавніших галузей науково-практичного мовознавства, але теорія й технологія його протягом віків існували лише імпліцитно як традиція  — Василь Німчук, Про сучасну українську тлумачну лексикографію, 2012.

5. А що словникарство в Україні незмінно перебуває в центрі уваги культурної громади, то з такої нагоди варто поговорити і про саму працю Сидні Лендау «Словники: мистецтво та ремесло лексикографії», український переклад якої завдячуємо кандидатові фізико-математичних наук, працівниці Інституту теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова НАН України, термінологу Ользі Кочерзі, і про ті важливі проблеми сучасного українського словникарства, до яких автор навертає читачів, даючи змогу осмислити їх на тлі зробленого в словникарстві англомовного світу  — Євгенія Карпіловська, Словник – потужне слово, 2012.

6. Оксана Тищенко каже: «Мовна лексикографічна спадщина є дуже цінною. А цей словник, який є вершиною українського словникарства ХХ століття і культовим сьогодні, все ще надзвичайно актуальний  — Україна молода, 27.04.2018.

7. Сучасна українська академічна лексикографія розвиває усі традиційні галузі словникарства (тлумачну, перекладну, термінологічну, орфографічну та ін.) й вибудовує нову методологію комплексного лексикографічного опрацювання неологізмів, неосемантизмів та актуалізованих лексичних одиниць, внаслідок чого постають неолексикони ідеографічного типу, зведені словники, що містять лексичні надбання багатьох століть (давню, нову та інертну лексику), а також формуються нові потужні інтегральні лексикографічні середовища, здатні поєднувати словникові та джерельні бази даних   — Наталя Сніжко, Тенденції оновлення лексикону та джерельної бази сучасної академічної лексикографії, 2020.

1. СУЧАСНЕ УКРАЇНСЬКЕ ДІАЛЕКТНЕ СЛОВНИЦТВО Сучасна українська діалектна лексикографія дуже різноманітна — Наталя Хобзей, Сучасне українське діалектне словництво, 2006.

2. Лише з другої половини XVII ст. в українському словництві засвідчено лексему гиря/гира також як власну назву…  — Віктор Мойсієнко, Варіативність у староукраїнській літературно-писемній мові (на прикладі текстів північноукраїнського ареалу XVI ст.), 2010.

3. Шевченко почав цікавитися давнім словництвом близько 1845 р., насамперед, як здається, під впливом своєї роботи в Тимчасовій комісії для розгляду давніх актів та зустрічі з Костомаровим, автором «Книг Битія українського народу», теж писаних архаїзованою мовою — Юрій Шевельов, Українська літературна мова, переклад Сергія Вакуленка, 2012.