Лінгва́льний

1. З приводу мовних фактів, що про них говориться в цій книжці, я насмілився трохи не раз-у-раз і завжди навмисне подавати певні рецептурні висновки  — Микола Сулима, Українська фраза, 1928.

2. Ця «мова» володіє тільки дуже обмеженою лексикою, і характеризує її найпримітивніший синтаксис, – мовні засоби, які можуть забезпечити передачу тільки найпростіших думок  — Леонід Булаховський, Нариси з загального мовознавства, 1955.

3. І часто згадати слово нам допомагають особисті враження, а не мовні фактори  — Като Ломб, Як я вивчаю мови, переклад Йосипа Бендика, 1973.

4. Мовні та позамовні чинники визначають диференційні ознаки кожного функціонального стилю, його жанрово-стильові різновиди  — Любов Мацько, Лариса Кравець, Культура української фахової мови, 2007.

5. З дитинства ви засвоюєте мовні закономірності, що виявляють межі між фонемами, найменшими частинками звуку, які ви можете розрізнити в потоці мовлення (наприклад, звук [д] або [п])  — Ліза Барретт, Як народжуються емоції, переклад Ярослава Лебеденка, 2018.

1. За місцем творення розрізняють губні (лабіальні), язикові, язичкові (увулярні), глоткові (фарингальні) і гортанні (ларингальні) приголосні  — Михайло Кочерган, Вступ до мовознавства, 2001.

2. Метою наших досліджень було вивчити динаміку кількісних характеристик язикових приголосних звуків української мови протягом перших 30 днів користування ПЗЗП (повними знімними зубними протезами)  — Михайло Нідзельський, Валентин Чикор, Динаміка вимовляння язикових приголосних звуків на початку користування повними знімними зубними протезами, 2008.

3. Класифіка́ція (лат. classis – розряд + facere – робити) при́голосних за мі́сцем тво́рення – ґрунтується на дії активних і пасивних мовних органів при артикуляції; за місцем творення в українській мові приголосні поділяються на губні, язикові та глоткові (фарингальні)  — Анатолій Загнітко, Словник сучасної лінгвістики: поняття і терміни, 2012.

4. Загальна фонетика вивчає загальні умови звукотворення, з урахуванням можливостей апарату мовлення людини (наприклад, розрізнення губних, язикових приголосних, коли йдеться про активний орган мовлення при творенні приголосних; або зімкнених, щілинних, дрижачих, коли йдеться про спосіб подолання перешкоди для проходження струменя повітря з легень, необхідного для утворення приголосного)…  — Олександр Колесник, Кирило Гаращук та ін. Теоретична фонетика англійської мови, 2015.

5. Проте в мовленнєвому апараті людини є ще два значні ініціатори: голосова щілина (ґлотичні звуки) і язик (язикові або лінгвальні звуки)  — Деніел Еверетт, Походження мови. Як ми навчилися говорити, переклад Геннадія Шпака, 2019.