Мандрьо́ха

1. Знайдесь ще стільки волоцюг, хоч би й по вулицях, скільки мені до замку потрібно  — Василь Ґренджа-Донський, Покрив туман співучі ріки..., 1928.

2. Пішли жебраки по крем’янистих тропах гірської землі, з’явилися розбійники і волоцюги  — Павло Загребельний, Диво, 1968.

3. Вони обидві були волоцюжки, і ця з Джеррард-стріт дуже молодою вийшла за якогось волоцюгу – жила з ним, як то говориться, на віру, – і ревнива була до сказу  — Чарльз Дікенс, Великі сподівання, переклад Ростислава Доценка, 1986.

4. У своїй відповіді Чернігівська дума вказувала на те, що росіяни не виконують своїх зобов’язань щодо міста, а багато з них, як виявилося, були волоцюгами  — Зенон Когут, Російський централізм і українська автономія: Ліквідація Гетьманщини, 1760–1830, 1996.

5. Та їх вирощувати потрібно, леліяти, а потім, коли «дозріє» – до буцегарні волоцюгу – нехай викуп платить!  — Ворскла, 100/2017.

1. Карпо Сидорович, місцевий крамар і давній ворог Ярини Федорівни, давно вже «точив зуба» на Варку – «камунічеську шлюху» і тепер при зустрічах з молодицею вже не міг стерпіти й не подивитись на неї відповідно — Микола Хвильовий, Із Вариної біографії, 1928.

2. У Празі жили свого часу дві самітні дамочки, розведені, бо вони були шлюхи, на прізвище Моуркова і Шоускова  — Ярослав Гашек, Пригоди бравого вояка Швейка, переклад Степана Масляка, 1958.

3. – Я не якась шлюха і не кидаюсь одразу в ліжко будь з ким  — Реймонд Чандлер, Прощавай, кохана!, переклад Наталії Бойко, 1989.

4. Вони всім кажуть... вони як шлюхи, це точно  — Любко Дереш, Культ, 2001.

5. З тексту чітко випливає, що саме Україну як державу він порівняв з німецькою шлюхою  — wz.lviv.ua, 12.09.2016.