Уремі́я
, ї, жін.
від лат. uraemia, пов’язаного з гр. іменниками οὖρον – сеча та αἷμα (αἵματος) – кров.
Хворобливий стан людини, спричинений порушенням діяльності нирок і дальшим самоотруєнням організму —
сечокрі́в’я, я, сер.
1. Уремія (від грецького urina – cеча і haima – кров – сечокрів’я) – важка інтоксикація організму, обумовлена тотальною недостатністю функції нирок — Василь Василюк, Віктор Василюк, Надія Кравчук, Семіотика і діагностика внутрішніх хвороб (фізичні методи обстеження), 2003.
2. Уремія (сечокрів’я) – термінальна стадія ХНН, яка характеризується зменшенням маси діючих нефронів і ШКФ нижче 1 — Микола Кришталь, Анатолій Гоженко, Віктор Сірман, Патофізіологія нирок, 2020.
3. При цьому виділення сечовини із сечею різко знижується, тому концентрація сечовини в крові зростає і розвивається уремія (сечокрів’я) – стан, який потребує видалення сечовини із крові за допомогою гемодіалізу — Людмила Остапченко та ін. Біохімія. Практикум.
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна