Фоне́тика
, и, жін.
від гр. φωνητικός – звуковий, утвореного від іменника φωνή – голос, звук.
Розділ мовознавства, який вивчає звуки —
звучня́, і́, жін.
1. Крім того, виходять спроби історичної граматики, чи то в формі систематичного викладу (Огієнко 1919, Бузук – звучня й морфологія, 1927, Є. Тимченко – звучня, 2 вид. 1930), чи в формі нарисів (Свєнціцький – до XIV в., 1920), з’являється спроба іст. словника укр. мови (Тимченко, I–II випуск, А–Ж, 1930) — Енциклопедія українознавства, 1949.
2. Звучня = фонетика – у грам.: наука про звуки в мові, що займається їх упорядкуванням, характеризує їх, порівнює, дає закони їх витвору та змін у сучасному й минулому, подає образ їх розвитку тощо — Павло Богацький, Мала літературна енциклопедія, 1962.
3. Корисні відомості для читача містять розділи «Звучня» (фонетика) та «Словозміна» — Михайло Жовтобрюх, Нарис історії українського радянського мовознавства, 1991.
4. Як і А. Штефан та І. Васко, Я. Неврий часто подає паралельні альтернативні варіанти: складня, або синтакса, звучня, або фонетика — Любов Русинко-Бомбик, Українська мова та українське мовознавство в Чехословаччині міжвоєнної доби, 2019.
5. Уклав і видав для українських початкових шкіл підручники «Звучня» та «Основи граматики і правопису» (1942) — libr.rv.ua, 20.02.2020.
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна
Сукупність звуків мови —
звучня́, і́, жін.
1. Українська звучня в світлі балто-словянських взаємин звучні й словотвору — Іларіон Свєнціцький, Нариси з історії української мови, 1920.
2. Звучня а) голосівочня староболг. мови, голосівки а, о, е, е, і, и, у, носові голосівки, глухі, стрбл. перезвук, зміни голосівкові, б) шелестівочня: плавкі, носові, губні, зубні, заднепіднебенні, сичні, африкати й їхні зміни; инчі зміни в ділянці шелестівок — Василь Сімович, Нарис граматики староболгарської (староцерковнослов’янської) мови, 1926.
3. Звучня нашої мови не має того збігу шелестівок бдж — Модест Левицький, Як правильно писати, 1930.
4. Вона ще не так кидається в очі у звучні, хоч у Гаватовича звучня показує більше старших форм… — Ярослав Гординський, З української драматичної літератури XVII–XVIII ст., 1930.
5. Звучня. Голосні. Звук і. Звук і в українських говорах південно-карпатських різного походження — Іван Панькевич, Українські говори Підкарпатської Руси і сумежних областей, 1938.
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна