Чемпіо́нський

, а, е

утворене від іменника чемпіон за допомогою наростка -ськ(ий).

Той, що веде до перемоги у змаганні — перемо́жний, а, е

1. Тоді ж (1988 року) вперше зіграв Василь Іванчук, і з того часу Василь Михайлович не пропустив жодної Олімпіади, здобувши чотири переможні титули (1988, 1990, 2004, 2010) — Високий замок, 2012.

2. Саме цей неаполітанець виборов переможний титул на щорічному чемпіонаті світу із приготування піци, що проходив днями у Неаполі — life.pravda.com.ua, 09.09.2013.

3. Тільки отримавши переможний титул, спортсмен відразу розпочинає підготовку до зимових змагань в Польщі, Чехії та Данії — gk-press.if.ua, 01.11.2017.

4. Як повідомляє Sport.UA, переможний двобій Беленюк провів з угорцем Віктором Льорінцом, та виграв з рахунком 5:1 — vechirniy.kyiv.ua, 04.08.2021.

5. Переможний бій за титул WBC (Всесвітньої боксерської ради) у надважкій вазі проти Ділліана Вайта був для Тайсона Ф’юрі 33-м у його кар’єрі — espreso.tv, 24.04.2022.

Пов'язані сталі словосполуки:

чемпіо́нська нагоро́да — нагоро́да перемо́жця

чемпіо́нський двобі́й — перемо́жний двобі́й

чемпіо́нський по́яс — по́яс перемо́жця

чемпіо́нський титул — звання́ перемо́жця