Шама́н
, а, чол.
від евенк. šаmаn – буддійський чернець.
Особа в племені, яка спілкується з духами, лікує та чаклує —
ворожби́т, а, чол.
1. Довго йшла лисичка, аж на сімнадцятий день побачила, як ворожбит у синьому морі червоне сонце купає — Юліян Шпол, Золоті лисенята, 1928.
2. У малайзійській столиці Куала-Лумпурі живе популярний серед місцевого населення ворожбит і ясновидець Маїрі — Всесвіт, 11/1971.
3. Згадати хоча б розповідь про те, як мандрівні ворожбити заходилися виганяти з одного чоловіка злого духа (демона) і робили це в «Ім’я Господа Ісуса, якого (апостол) Павло проповідує» — День, 28.04.2000.
4. На основі цього психолоґічного пекла виростають нові покоління жерців і ворожбитів, витонченіших і науковіших — Жан Бодріяр, Символічний обмін і смерть, переклад Леоніда Кононовича, 2004.
5. Тоді він зразу втямив, що то опириця, і пішов до ворожбита — Галина Пагутяк, Записки Білого Пташка, 2011.
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна