Особа, яка вимагає гроші або майно за нерозголошення небажаних відомостей про особу, що можуть зганьбити її —
вимага́ч, а́, чол.
1. Коли виявили, він ніскільки не розгубився: я ж, каже, не вимагач, хіба я когось обманював чи шантажував? — Олесь Гончар, Собор, 1968.
2. Як і Карруа, Дука теж не любив слів «здирник», «вимагач», таких любих режисерам кіно — Джорджо Щербаненко, Приватна Венера, переклад Анатоля Перепаді, 1994.
3. Іронія долі — людина, яку Свен найняв оберігати Карен від примарного шантажиста, сам став вимагачем — Герд Нюквіст, Мертвим квіти не потрібні, переклад Наталі Іваничук, 2001.
4. Нічого не сказавши своїй знайомій, вимагач пішов до чоловіка, у якого із його подругою був статевий зв’язок, та почав вимагати у того грошові кошти, буцімто за зґвалтування жінки, наперед знаючи, що писати заяву до міліції його подруга не мала жодного наміру — firtka.if.ua, 22.08.2013.
5. Жителька Тернопільщини через шантаж інтимною інформацією платила вимагачам чималі гроші — 0352.ua, 25.04.2022.
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна