Шва́гер

1. Відчими йшли, тесті-скуп’яги, Зяті і свояки-мотяги, Сердиті шурини, брати, Зовиці, невістки, ятровки — Що все гризуться без умовки — І всякі тут були кати  — Іван Котляревський, Енеїда, 1798.

2. Хто побив барона, осталось тайною, хоч підозрівали свояків покійного Стефана Яцевого — Андрій Чайковський, У чужому гнізді, 1896 .

3. Мене залишив пан де Муї, що з ласки своєї запровадив мене сюди. і я шукаю короля баварського — їх величности немає тут; гадаю, що вони в свого шурина  — Александр Дюма, Королева Марґо, переклад Ольги Косач-Кривинюк, 1930.

4. А в наших родичів свояк був коваль; він придумав ще один ґвинт зверху в замку: крізь цей ґвинт нарізка в ключі спершу повинна пройти, а тоді вже можна дістатися ключем до замка  — Василь Барка, Жовтий князь, 1961.

5. Варто відзначити, що свояком Виговського став князь Микола Святополк-Четвертинський (помер у 1659 р.), мінський каштелян, одружений з княгинею Доміцеллою Соломирецькою, двоюрідною сестрою Олени Стеткевич  — Юрій Мицик, Гетьман Іван Виговський, 2004.

6. Проте Октавіан тим часом гнівно листувався зі своїм шурином Антонієм, адже поведінка того була не лише неприйнятною в шлюбному плані, вона ще й викликала політичне занепокоєння  — Боріс Джонсон, Омріяний Рим, переклад Бориса Превіра, 2020.

1. А все-таки козак-баба, вижила сестру і зятя з батьківського дому, вони мусили найняти собі жидівську хату і там живуть  — Іван Франко, лист до Ольги Франко, 1891.

2. Я живу в містера і місіс Ньютон — це сестра і зять моєї подруги, і вони дуже суворі  — Теодор Драйзер, Американська трагедія, переклад Івана Буше, Леоніда Смілянського та Леопольда Ященка, 1955.

3. Видно було, що абат Фожа не дуже хотів, щоб його сестру і зятя побачили в день їхнього приїзду  — Еміль Золя, Завоювання Плассана, переклад Євгенії Рудинської, 1972.

4. Помітно схвильований і злегка зблідлий, той поспішно ввійшов до хоромини, обняв сестру і зятя і відразу, без зайвих слів, запитав: — Ну, що?  — Володимир Малик, Черлені щити, 1985.

5. Сестра і зять усе змінили в батьківському домі  — Євгенія Кононенко, Останнє бажання, 2015.

1. вєджє хотя быс мя ваша милость, кнєжє дєвєру, хотєлъ гамовати, тєды мя ваша милость вгамовати нє можєшъ, бо ми отєц мой на то позволил  — Книга гродська Луцька, 1569.

2. Прощаючись з дівером Дмитром, що ще звечора прийшов її вирядити, вона і йому, і Кулинці казала, що їде до панянського монастиря, щоб там подякувати пречистій за те, що смерть від неї відвернула, і разом відговітися к Спасу, а тоді вже візьметься позивати Походенка  — Олександр Кониський, Баба Явдоха, 1897.

3. Сама вже не подужа, так вона гукнула свого дівера Павла  — Степан Васильченко, Широкий шлях, 1927.

4. Усім миром ідуть на страшну війну, на ворога лютого, і ще соромиться молода дружина свекрухи своєї та дівера, що прийшли проводжати Тимка, і опускає вона перед ними очі, слова не може сказати  — Григорій Тютюнник, Вир, 1960.

5. Вона поклала бути мовчазною й сповненою гідності, час од часу дратувати дівера підкресленою зневагою, яким-небудь зухвалим словом провокуючи його на погрози й насильства, що ще дужче підкреслювало б її покірливість  — Александр Дюма, Три мушкетери, переклад Романа Терещенка, 1982.

6. В європейській політиці підтримувала Рішельє, який допоміг Кристині зберегти трон від зазіхань діверів — Томи і Моріса Савойських  — Володимир Єшкілєв, Каїн, 2018.