Сторожиха біля дверей закладу, установи або житлового будинку; жінка, яка відчиняє двері гостям закладу —
две́рниця, і, жін.
1. Каже тодї слуга дверниця Петрові: Чи й ти єси з учеників чоловіка сього? — Сьвяте Письмо Старого і Нового Завіту, переклад Пантелеймона Куліша, Івана Пулюя, Івана Нечуя-Левицького, 1904.
2. Шмуке, як і приятель його Понс, брав собі звичайно на господарювання дверника або дверницю в тому домі, де жив — Оноре де Бальзак, Кузен Понс. Бідні родичі, переклад Валер’яна Підмогильного, 1929.
3. Крізь віконечко виглядає дверниця і щойно тоді увійдете до середини — Леся Лисяк-Тивонюк, Три букети зілля, 1983.
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна