Ше́льма
, и, чол. і жін.
від нім. schelm(e) – лиходій, пройдисвіт.
Хитра та спритна людина —
пройди́світ, а, чол., розм.;
пройди́світка, и, жін., розм.
1. Коли мати, роз’ятрившись чим-небудь, «пройдисвітом» або, ще ліпше, «циганом» прозве... він сміється — Ольга Кобилянська, У неділю рано зілля копала, 1908.
2. Ну й пройдисвіт же, гад, зараз видко, що столичний!.. — Василь Минко, Беладонна, 1928.
3. Ото зухвала пройдисвітка! — обурювалася маленька смаглява місіс Б’ют, жвава, діяльна жіночка — Вільям Теккерей, Ярмарок Суєти, переклад Ольги Сенюк, 1979.
4. А тим часом, завдяки панові Ошону, на моєму боці й лікар, такий собі Годе, добрий апостол, який розуміє, що спадки по дядьках мають переходити в руки небожів, а не якихось пройдисвіток — Оноре де Бальзак, Баламутка, переклад Юрія Лісняка, 1991.
5. Якщо та пройдисвітка не з’явиться за ці півроку, він зможе вступити у спадок будинком і розпоряджатися ним, як йому заманеться — Євгенія Кононенко, Російський сюжет, 2012.
6. Ех, він добереться до них, витрусить з неї та з того пройдисвіта, тобто її коханця, всю правду — Дара Корній, Зворотний бік темряви, 2013.
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна