Юри́ст
, а, чол.
від лат. jurista, що походить від іменника jus, juris – закон, право.
Особа, яка використовує право у своїй діяльності чи досліджує його
—
правни́к, а́, чол.
1. Як колишній правник , він знав, що гроші ті ні в якім разі не стануть легально його власністю, тим більше, що перед судом годі йому буде покликатися на своє синівство, в котре і сам він не вірив — Іван Франко, Основи суспільності, 1894.
2. Нарешті четверо правників зачинили залю й вийшли за секретарем до їдальні — Оноре де Бальзак, Бідні родичі. Кузен Понс, переклад Валер’яна Підмогильного, 1929.
3. Вони мають своїх вибраних студентів: до Зосі дуже залюбився поет по матурі, Генрик Жичиньскі, а Іренка пізнала правника Нискоклона, котрий є захмурений і через те дуже Іранці сподобався — Марія Струтинська, Далеке зблизька, 1975.
4. Замазані повидлом, вони весело запитували поручника Крушинського, правника за освітою, яка кара передбачається за крадіжку в німців свого — Роман Коваль, Багряні жнива Української революції, 2005.
5. Від правників до бойовиків – ось яка тут промовиста історична парабола — Юрій Андрухович, Україна: один день, дві революції, 2016.
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна