Я́кір

Слова кітва та котвиця в українській мові часто вважають за полонізми (пор. kotew, kotwica). Не відкидаючи ймовірного польського впливу, маємо, втім, зауважити, що і в инших слов'янських мовах надибуємо згадані слова: напр., чес. kotev, kotva, слц. kotva, kotvica, верхньолуж. kotwica, нижньолуж. kotwa, kotwica, болг. ко́тва, серб. кȍтва, словен. kȏtva, а отже, варто визнавати їх за спільнослов'янські.

В основу цього слова покладено подібність між якорем та котом (рухами цієї тварини, коли вона хапає щось пазурами), засвідчену і в укр. кішка — маленький якір, за допомогою якого витягають відра з криниці. Слова котва та котвиця згадувані вже в писемних пам'ятках XVI—XVII століття, причім у пам'ятках різної тематики: подибуємо їх у Крехівському апостолі, гербових віршах, а також у староукраїнських словникарів, зокрема в Памви Беринди; див. "Словник української мови 16 — першої половини 17 ст.", випуск 15, с. 54.

У сучасній українській мові слова кітва та котвиця зараховують до застарілих, хоча, як показують дані корпусу ГРАК, уживано їх у відповідних контекстах (пов'язаних переважно з морем та кораблями) протягом усього ХХ та початку ХХІ століття: див. Піднято кітву, і пароплав рушив. Не встиг він дійти до пристані й перекинути східні, як хмара крамарів з оклунками на плечах сунула на чардак (Олесь Досвітній, Американці, 1919);  З палуби кинули спеціальну крижану кітву, щоб зачепити за крижину з таким розрахунком, що коли надати руху крутові і він натягне цю кітву, то судно само виштовхнеться з крижаних затисків (Микола Трублаїні, До Арктики через тропіки, 1931); Радіо безперервно зв'язується з усіма метеостанціями Півночі, крижину розколюють тріщини, зимівники перетягають склади й намети, льотчики ставлять літак на крижану кітву , вітер рве й ламає захисні щити на моторах, але синоптики обіцяють — це ненадовго (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963); Та щойно засіріло на сході, як корабель знявся з кітви і попрямував у вузький прохід між двома косами, що відділяли лиман від моря (Віктор Савченко, Золото і кров Синопа, 2007); Раз на декілька днів ми з Абою теж посувалися за її течією, на жаль, надто повільно, раз у раз нам доводилося кидати кітву в якомусь порту, чи то пак — магазині, якраз у цьому і полягало ходіння за покупками, таке мені ненависне (Жанна Слоньовська, Дім із вітражем, 2015); Знялися з кітв і нечисленні кораблі та на всіх вітрилах погнали на північ, щоб перечекати в гирлі Полтви військові баталії (Юрій Винничук, Сестри крові, 2018) та ин.

Звісно, є воно і в перекладах творів красного письменства, наприклад у творах Жуля Верна, Роберта Стівенсона, Джека Лондона та ин.: Перш за все мене вразило, що кітву витягли на палубу й міцно прив'язали линвою, ніби ми назавжди попрощалися з землею і більше нам її не треба (Роберт Баллантайн, Кораловий острів, переклад Олександра Тереха, 1966); Шхуна підійшла до самого верпа, але він був замалий, щоб утримати судно на місці навіть при легкому вітрі, і тому я кинув велику кітву з правого борту, попустивши чимбільше ланцюг (Джек Лондон, Морський вовк, переклад Дмитра Лисиченка та Юрія Лісняка, 1969);  Згодом, коли «Наутілус» проходив судноплавніші моря, ми ще не раз бачили затонулі кораблі, що гнили в воді, а ще глибше, на самому дні — гармати, ядра, кітви, ланцюги та інше поїдене іржею залізо (Жуль Верн, 20 000 льє під водою, переклад Дмитра Паламарчука, 1970); Кам'яні молотки забивали кілки глибоко в кригу, наче кітву для мотузки; залізні кілки закінчилися ще на півдорозі, тож потому довелося користуватися рогами й загостреними бивнями (Джордж Мартін, Буря мечів, переклад Наталі Тисовської, 2018).