Особа, яка навертає людей у християнство —
(христия́нський) пропові́дник, а, чол.
1. Валент мріяв про святу славу проповідника, але ця слава не судилася йому, бо Мартіан Емілій не смів у себе мати сина-проповідника — Михайло Драй-Хмара, Леся Українка: життя й творчість, 1926.
2. Коли на протязі півтора – двох століть християнство закріпилося в містах постійно, то християнські проповідники вже боролися не з прихильниками поганської віри, а з обивателями, що вважали себе за християн, але не розумілися на християнській догматиці і трималися старого ритуалу — Дмитро Антонович, Українська культура, 1934.
3. У листах Сінезій відверто обурювався невіглаством християнських проповідників:«Верх неуцтва – бути самому неуком і братися навчати інших» — Олег Романчук, Слід Мнемозіни, 1990.
4. Християнські проповідники діяли у Сирії, між Тигром та Євфратом, і в самій імперії Сасанідів — Ігор Шевченко, Україна між Сходом і Заходом. Нариси з історії культури до початку XVIII століття, переклад Марії Габлевич, 2001.
5. Перші християнські проповідники були змушені користуватися тактикою запускання вірусу християнського віровчення в маси невіруючих громадян Римської імперії — zaxid.net, 17.04.2020.
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна