Особа, яка відступила від віри, правил, поглядів, положень —
відсту́пник, а, чол.
1. Ото ж, щоб себе відосібнити від усяких відступників, члени правдивої Церкви Хр. називаються ще й осібним, більше спрецизованим іменем «католики» — Августин Волошин, Русини чи українці, 1937.
2. Ви нарекли мене відступником і манихейським учнем за те, що я утримуюсь од зайвини — Василь Шевчук, Григорій Сковорода, 1969.
3. Король польський Михайло Корибут-Вишневецький, син відступника од православ’я Ієремії Вишневецького, помирав — Юрій Мушкетик, Яса, 1985.
4. Хай на відступника чекає згуба, Хай будуть зрадники покарані усі — Ригор Барадулін, Псалми Давидові, переклад Мая Львовича, 2001.
5. Він створив багатовимірний образ Ілії, суворого і незламного, коли йшлося про покарання відступників від істинної віри, співчутливого до горя вдовиці, сина котрої повернув до життя, твердого в молитві, розгубленого і знесиленого в миті розпачу — День, 14.01.2016.
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна