Ґре́чний
, а, е
від пол. grzeczny, утвореного від вислову k rzeczy – до речі.
Чемний у поведінці, поводженні з іншими —
вві́чливий, а, е
1. Юзьо був для кожнього шляхтича ввічливий, але щоби з ними аж забавлятися, то годі — Андрій Чайковський, У чужому гнізді, 1896.
2. Новий секретар був з усіма незмінно й спокійно ввічливий, хоч серце його шукають, чекають, хочуть із ним розмовляти і звертаються до нього з проханнями — Валер’ян Підмогильний, Місто, 1928.
3. З кожним моїм словом він мінився на обличчі, ставав не стільки приязним і ввічливим, скільки зосередженим, настороженим, і водночас в його очах я ніби віддалявся од нього, і він бачив мене уже малим-малим, немов у перевернутому біноклі — Альберто Моравіа, Римські оповідання, переклад Івана Труша, 1974.
4. Чоловіки були ввічливі й, коли проминали Терезу, піднімали парасольку високо над головою, щоб вона могла пройти попід нею — Мілан Кундера, Нестерпна легкість буття, переклад Воліни Пасічної, 1994.
5. Старий бився до останнього подиху, залишаючись справжнім українцем – гордим, сором’язливим, ввічливим й незламним — unian.net, 04.04.2018.
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна