Дівчина або жінка, що має біляве волосся —
біля́вка, и, жін.
1. Зразу прибігав мій протектор частенько з якоюсь орудкою до моєї кляси; але коли побачив, що я в клясі щиро зайнята, говорити з ним не маю охоти, перестав приходити, залишився там, де інші товариші, де й управитель: при гарній білявці, панні Мані — Уляна Кравченко, Спогади вчительки, 1887.
2. Дивлюся – мого друга Бубну фамільярно бере об руку струнка білявка і, посміхаючись до мене, каже: – Я його на одну хвилинку — Червоний перець, 9/1928.
3. Зовсім як давніш! – пояснив Джіммі товаришам, що почали з нього сміятися, коли Мартін з білявкою закружляли у вальсі — Джек Лондон, Мартін Іден, переклад Марії Рябової, 1970.
4. – Що ж ви замовкли? – підвела чорні брови білявка — Олег Чорногуз, Претенденти на папаху, 1982.
5. Жінка в машині – білявка – сказала: – Поглянь, може, тут дадуть — Джон Стейнбек, Грона гніву, переклад Ольги Смольницької, 2018.
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна