Жінка або дівчина, для якої притаманне себелюбство —
себелю́бка, и, жін.;
себелю́биця, і, жін.
1. Я – себелюбка, жахлива себелюбка, і справді, після того як я тебе стільки мучила, не маю права ні на найменше твоє співчуття — Мігель де Карріон, Сфінкс, переклад Михайла Литвинця, 1966.
2. – Ваша величносте! Я себелюбка, – сказала вона, не даючи йому подякувати. – Я хочу побачити вас великим королем — Генріх Манн, Молоді літа короля Генріха IV, переклад Юрія Лісняка, 1975 .
3. Пещена себелюбка, якій кортіло, швидше за все, дізнатися, хто він такий, або подивитися на близькій відстані на таку породу людей, а можливо, попросту не вистачало розуму, щоб здогадатится, що поволеньки він, колишній полковник Ракша, котиться на самісіньке дно — Олесь Ульяненко, Дофін Сатани, 2000.
4. А я, себелюбка, спершу подумала про своє! Хіба це дружба? У тебе і без того вистачило мужності виборювати своє! Дитя зростатиме без батька — Марія Ткачівська, Тримайся за повітря, 2019.
5. Але таке не варто розповідати комусь іншому, адже вони ще можуть подумати, що ти якась себелюбка — Ліан Турюн, Аліса Андерсен. Принцеса на лаві запасних, переклад Наталі Іліщук, 2020.
- У творенні жіночих назв від іменників із наростком -ець переважно відбувається міна згаданого наростка на -иця, тобто себелюбець – себелюбиця. Однак таке слово в мовленні заступила инша назва – себелюбка, що постала від себелюб.
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна