Той, у якому використовують приросток; утворений за допомогою приростка; пов’язаний із приростком —
приростко́вий, а, е
1. Але у літературній мові ці останні слова звичайно вживаються незалежно від кінця попереднього слова чи що то з в, то без нього, при тім послідовно в пишеться перед корінним (звичайно наголошеним) у: вулиця, вус, вулик, вудка, вуж, вузько, вузол, вухо, вуста, вуздечка, але перед приростковим у ніколи не пишеться: усміх, урвище, устрій, узбіч тощо — Олекса Синявський, Норми української літературної мови, 1931.
2. Більшу увагу автори звертали на складені слова й головно на приросткові дієслова, що тут обширно наведені вперше — Зенон Кузеля, Історичний розвиток і сучасний стан українського словництва, 1962.
3. Серед засвідчені три способи словотвору: 1) наросток поєднується з основою приросткового дієслова: перевозник (< перевозити), погребник (< погребати)... — Яків Гурський, Твірні основи українських прізвищ середини ХVII ст., 1983.
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна