Суфікса́ція
, ї, жін.
від фр. suffixation, пов’язаного з лат. suffīxum – прикріплене, що походить від дієслова suffīgere – прикріплювати, утвореного додаванням приростка sub- – під до дієслова fīgere – зміцнювати; забивати.
Спосіб творення слів за допомогою наростка —
наросткува́ння, ння, сер.
1. Способами наросткування й приросткування, а часом обома разом, з’являється велика маса нових слів, і ці способи найприродніші для розвитку лексики мови — Олекса Синявський, Норми української літературної мови, 1931.
2. Крім відміни та звучні, у «Граматиці» був цілком новий підхід до словотвору, де велику вагу покладено на значіння тих наростків та приростків («приставок» за термінольогією проф. Стоцького), що виявляють свою силу зокрема в украінській мові (н. пр., наростки здрібнілих слів), а при дієслові на так звані «види» (доконаність, недоконаність; протяговість, наворотовість і т. д.), які зміняються через сприросткування та наросткування — Василь Сімович, Степан Смаль-Стоцький як шкільний діяч і педаґог, 1939.
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна
Спробуйте LanguageTool
Покращуйте свої тексти миттєво
- Перевіряє граматику та стиль української мови
- Працює на майже будь-якому веб-сайті (Gmail, Facebook, Twitter)
- Реєстрація не потрібна