Егоїсти́чний

1. Спинилася і одеревеніла від жаху; але не вид смерті її вжахнув, а свідомість своєї хвилевої легкодушності, свого себелюбного і злочинного перед другими заміру — Михайло Старицький, Облога Буші, 1894.

2. Так вона завмерла в закоханому спогляданні, стоячи навпроти самої себе, оточена потрійним відбитком свого тіла, що здавалося їй чарівним; вона захоплювалася собою, огорнута себелюбною й плотською втіхою від своєї краси, і смакувала її з радістю майже такою ж чуттєвою, як у чоловіків — Гі де Мопассан, Наше серце, переклад Ольги Косач-Кривинюк, 1930.

3. Значить, я просто недолюдок якийсь, недобра жінка, черства, себелюбна душа, і немає мені виправдання, немає й не може бути виправдання моєму щастю! — Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963.

4. Але якщо чоловік спізнав таке кохання і відкинув його заради одруження, підказаного голим розрахунком; якщо він сподівався пережити те саме щастя з іншою жінкою, а досвід, схований десь у темних закутках подружнього життя, переконав його, що колишні радощі ніколи не оживуть; якщо на його устах досі зберігся смак неземного кохання, а він смертельно скривдив свою істинну дружину на догоду суєтним мріям про добробут, – тоді йому лишається або вмерти, або прийняти ту корисливу, себелюбну, холодну філософію, що така огидна для палких душ — Оноре де Бальзак, Покинута, переклад Віктора Шовкуна, 1989.

5. Випаровування розпалених тіл осідали на них, їх бруднили тіні сплетених в обіймах коханців, витала між ними вічна луна брехливих і улесливих слів, згущувалася атмосфера себелюбного обману та дрібної зради — Станіслав Росовецький, Помста Першодрукаря, 2009.

6. Цей себелюбний монолог завжди однаковий, як однаковий набір звуків, що їх белькоче дитина — Остап Українець, Транс, 2018.

1. З нього був свідомий громадянин, такий рішучий у спільних справах, як непевний у власних, такий відданий тут, як себелюбний там, бо це різні речі були, що він різними руками робив, хоч і з однаковим запалом — Валер’ян Підмогильний, Місто, 1928.

2. Ще яскравіше говорив св. Павло про таку добу, коли то: «...прийдуть небезпечні часи, з’являться люди себелюбні, грошелюбні, чванькуваті, богохульні, брехливі, жорстокі, зрадливі, маючі маску благочестя, але не його силу» — Дмитро Донцов, Незримі скрижалі Кобзаря, 1961.

3. Отак і ми зриваємося з місць і кудись летимо, безжальні й себелюбні, мов ті діти, – хоч вони й наймиліші створіння, – і живемо там собі на втіху, а потім, коли нам забракне дбайливої уваги, благородно повертаємось по неї, непохитно вірячи, що нас зустрінуть з розкритими обіймами, а не відшмагають, як це годилося б — Джеймс Баррі, Пітер Пен і Венді, переклад Володимира Митрофанова, 1973.

4. А самому пропікала душу гаряча дума, що теж через особисту кривду в рокований час не обстав праве діло; покривдив його вельми підозріливий і себелюбний Мазепа, ой, як гірко покривдив, саме через те й не пішов з ним у трудну для України хвилину — Юрій Мушкетик, Гетьманський скарб, 1993.

5. Чому діти-ідоли, які змалку отримували «все найкраще», часом виростають черствими, грубими, себелюбними, жорстокими і зрадливими? — lb.ua, 28.10.2022.